Над світом стала біла заметіль ,
лягло на плечі сизокрилим птахом
холодне небо, сіра сонцетінь
розсипалась на друзки одним змахом.
Стелився безмір в сяйві ліхтарів
до ніг поодиноких перехожих,
і на скульптури дивно-крижані
дерева парку стали наче схожі.
Стою тепер вже посеред зими,
зі срібла ковані важкі паркани,
в обійсті тім, далеко від весни,
розквітли льодові свічки каштанів.
18.01.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2016
автор: Іванюк Ірина