А може я завтра жити почну,
Можливо активністю заволодію,
Буденну шубу ліниву зніму,
І навіть із пунктуальністю вспію?
Можливо я завтра нарешті проснусь,
А може і все забуте завершу,
Можливо по-справжньому я посміхнусь,
Промовлю правду гірку уперше?
Гляди ж вирвусь завтра із ржавих оков,
І врешті здолаю циклічну руїну,
Тоді ніжним дотиком здійму немов,
Пов’язану туго на очах хустину.
В весь голос кричатиму свої думки,
І погляди випущу з дипломатизму,
Всіх правил ламатиму білі кістки,
Залишу систем симетричну вітчизну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637152
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.01.2016
автор: Дамірант