[b]* * *[/b]
в зброярнях – одна іржа
:кінь безголовий іржав
із головатим вершником
електронка – bezmejnist.com
[b]* * *[/b]
кроки і крики
кропив
літрами п’ють
алітерації
я так сказав
[b]* * *[/b]
порожнеча роззявлених писків
чорні діри в кишенях розлук
бог приймає пігулки від тиску
в світі вічних хімічних сполук
[b]* * *[/b]
забронюйте мені місце
у пеклі
тут колись був рай
зграя равликів
точить
капустяну планету
я на вістря пера
мов на кіл посаджений
хай іде все к чо-
р-р-р-р-р-р-р-р-
ту
до бо...
га?
[b]* * *[/b]
моя самотність –
то зрада нашій зустрічі
але тут винних немає
як і початку розлуки
якби мені хоча б
ще одна пара рук
я би світ перевернув
щоб тебе знайТи
поки інша пара рук
на руїнах поезії
зводить новий храм
без стін
зрозумій
тут кожне вдаряння
пальця об палець
на вагу золота
поки кипить робота
[b]* * *[/b]
завтра буде сьогодні
ми – варіації я
робимо перші кроки
над прірвою у повітрі
щоб засіяти час і простір
зернами майбутнього поля
щоби не було видко
під ноГами безодні
аби твердо по ній ступаЛи
не боячись втонути
наших внуків нащадки
вже нині
[b]відображення[/b]
джоконда пише да вінчі
на полотні пам’яті людства
поезія пише біденка
античним богом
пропиймо болюче безсмертя
за келих миті сп’яніння
слово – вино з жил роз5-го
рим не римує зем:лю
яка накивала 5-та-ми
з п:лю:щем над прірвою
повітря верлібрує
з легень – в легені
я в самому собі відображуюсь
[b]* * *[/b]
скрипка скрикує уві сні
скрипці сниться ампутація струн
відсутність смичка
і зрубане дерево
з ребра якого вона сотворена
бо останнім часом вона народжує
недоношених скрипалів
[b]* * *[/b]
час – недоношене дитя вічности
горе вам радісні
бо хто не знав болю
не відає щастя
якого нема-
є
[b]шостий океан[/b]
слів сполуки із літер
видимі десь на літр
води солоної
у якій втонула б
не о:дна атлантида
сонця й кораблі
[b]шторм під мікроскопом[/b]
[b]вища математика[/b]
се вам не штири плюс штири
а вища математика поезії
верліброалгебра
число Пі
поміж рядків
[b]* * *[/b]
на моєму весіллі будуть грати
бременські музиканти
танцювати – риба з раком
співати – зірки
з неба
а молоду вкрадуть
з-під мого носа й пера
отоді й кричіть:
гі-і-і-і-рко-о-о-о!!
[b]* * *[/b]
час відстає від поезії
нині – на вічність
завтра – на мить
[b]* * *[/b]
витріщаються тріщини
очі вдихають зриме
і видихають незриме
через трубку пера
[b]* * *[/b]
сорокоуста поезіє
відпусти гріхи
на прощу
[b]Юрію Шевчуку[/b]
вівця виє
пес нявкає
а в нас –
мовна шизофренія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637130
Рубрика: Верлібр
дата надходження 19.01.2016
автор: Олександр Букатюк