Сонце вже забуло, хто ти є,
Немає сліз і співчуття від тебе не чекай.
Ти погубив несчасне все життя своє,
Але її забудь ти, не займай!
Її душа прозора мов вода,
Вона живе сьогодні, як востаннє,
І буде вона вічно молода,
Тому що знає, що таке кохання.
Але ти хочеш більшого, я знаю,
Сама вже це пройшла колись,
І вип'єш ти до дна її кохання,
А потім зникнеш назавжди.
Вона буде страждати і любити,
Тебе чекати буде у вікна,
І сльози буде гіркі лити,
Вже не забуде цей урок вона.
Тебе я проклинаю назавжди!
І не минеться це тобі, я знаю,
Цієї не доб'єшся ти мети,
Твої всі плани вщент тобі зламаю!
31.07.08 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2016
автор: Юлія Нова