Падав

Я  ніколи  з  нею  не  мовчав
Я  навіть  з  нею  не  розмовляв
Я  самотній  над  прірвою  стояв
Кожен  раз  падав  і  помирав

Навкруги  її  усмішку  я  шукав
Знаходив  та  до  серця  клав
Душі  рани  нею  я  лікував
Та  без  неї  знову  помирав

Я  чекав  її  завжди  чекав
Запах  волосся  в  легені  вдихав
Окрім  неї  повітря  більше  не  знав
Від  задухи  постійно  вмирав

Я  назавжди  погляд  її  запам'ятав
Той  що  серцю  покою  не  давав
І  повсюду  ці  чари  шукав
Не  знаходив  і  помирав

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2016
автор: remember me