Ті, що загублені у буденності, нею скорені,
Неусміхненими очима дивилися ба́йдуже.
Безнадійно своїми страха́ми були спотворені,
Однозначно майбутнє бачили лиш безрайдужним.
Але і далі своїм бажанням в полон здавалися,
І день за днем їх потоку все ще кінця не бачили.
Під їхнім гнітом згубили рештки причин для радості,
І припинили, нарешті, пошук свого призначення.
Лише у снах кожен з нас боров своїх власних демонів,
А на світанку складали зброю, у світ пірнаючи.
Та не були снами сни. Ми і справді застрягли в темряві.
І ледве тепло у грудях там, де було так гаряче...
17-18.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636776
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.01.2016
автор: Таня Кириленко