Хто там серед зими?
То Іоан Предтеча.
Мар’яна Савка
ці замети лягли курганами,
місто снігу - німа пустеля,
де ти, де? озовись, Йоанне,
бо я сам відчай цей не змелю
переломиш ти, перемолиш
цю трагічність туземних буднів,
знаю, святість дарує волю,
та ж вони тільки смертні люди
важко їм в бойовому хрещенні,
через лід не пробитись рибі,
та подай їм не буть безчесними,
сміло глянути в очі загибелі
освяти їх своїми сльозами,
збережи їх серця розхристані,
смерть блакитна прийде з морозом,
зі старою печаллю антихриста
час відкритись. я звусь дияволом,
мені зимно в моїй невтішності,
хоч Йоанн каже, що я праведний,
маю мужність признатись в грішності
я старий, ледь волочусь в сутіні,
синій вечір лопоче крилами,
вже людською виною сплутаний,
я ще плачу на їхніх могилах
в цій пустелі і я заблуканий,
важко бути завжди під прицілом,
просягни ж бо, Йоанне, руку,
протилежність з'єднай із цілим...
...................................................
сніг невпинний, вже майже темно,
а на київських білих горах
сивий старець й печальний демон
посідали й про мир говорять
18.01.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636769
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.01.2016
автор: Віталій Стецула