Сині вікна, жовті стіни,
Брат у кутику сидить,
Кутик гострий – не поріжся,
Заллєш червоним рушники.
[i]Піду повз соняшники за водою,
Маки й волошки перейду,
Води бабусиної із криниці,
У глечик братові наллю.
[/i]
Сині вікна, білі стіни –
Братик перемалював,
Я ж казала – «Не поріжся!»,
Ще й червоного додав.
[i]Тепер іду болотом за водою,
Повз поля мальв поросяних слізьми,
Нерідний брат не так господарює,
А рідного нема ще від зими.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636740
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.01.2016
автор: Дамірант