Один мудрець щодня шукав
Із свічкою в руці Людину,
Роками світом він блукав
І не знайшов хоча б єдину.
Дивак, хотів знайти людей
Були щоб зовсім не гріховні,
Без злісних звичок та ідей,
Красивих духом та назовні.
Лише щоб правдою жили,
Нікому в світі не брехали,
За друга й вмерти щоб змогли,
Гірку щоб зраду не пізнали.
Любили щоб усе живе,
Та щоб не нищили природу,
І Бог на суд як призове
Дістали б рай у нагороду.
А ми не будемо палить
Ніяких свічок в ясну днину
Не скоро будемо так жить,
Не скоро знайдемо Людину.
02.08.97
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636679
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.01.2016
автор: Георгій Федорович