Весна прийде тоді, коли зима доспіє,
Як березень із січня варитиме компот.
А люди, мов сніжинки, що танули на віях,
Кидатимуть назавжди мій власний горизонт.
Сховати би тебе до себе у кишеню,
Моєму щастю буде достатньо й нас обох.
Ні з ким не поділюсь, бо так велить учення,
Що якось нашептав мій особистий бог.
Весна прийде тоді, як я її покличу,
Щоб вишила сорочку нитками з диво-див.
Я думала любов мені не дуже личить,
Бо так мій власний світ ще досі не любив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2016
автор: Альона Вікторівна