Я уявляю смак твоїх червоних губ,
Хоч їх торкатися не мала честі.
Я бачу сни. Я чую серця твого стук,
Але в житті насправді ти мене не пестив.
Мені здавалося чи іскорка була?
Чому ж ти не роздув її? Чому вона погасла?
Я уявляю кожну зморшку мудрого чола,
А чи ж ім’я моє у пам’яті твоїй не згасло?
Тебе ні в чому звинуватити не вправі –
Тебе придумала, себе зачарувала…
Та може десь існує переправа
Щоб долі наші ще колись з’єднала…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2016
автор: Юлія Мальована