Ніжно-ніжно торкають руки,
Ледве чутні беру акорди..
Ти невдало так стримуєш звуки.
Ти така неприступна... Горда?..
Від сьогодні я - твій маестро
Ми у дивній, німій агонії.
Без сторонніх очей, без оркестру,
І ми створим найкращу симфонію...
Твої струни під ніжною шкірою
Забринять від німих дотиків.
Ця мелодія, певною мірою
Залишає обом опіки.
Але нас це лише збуджує...
Помираємо... Знов агонія...
Ну невже хтось людей засуджує,
коли пишуть вони симфонії?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2016
автор: Дід Михалич