В обличчя вітер…Руху дивина…
Політ листка в осінній хуртовині…
І листопадового неба сивина
В мереживі хмарок – від завжди аж донині.
Я більше не спішу, я не лечу, як вітер.
Я зупинилась тут, на березі буття,
Де осінь обнялася з цілим світом,
А я жива й закохана в життя…
Кленова стежка шурхотить осінньо -
Куди не стань, куди не поверни…
І пада серце в цю незвичну пісню,
І так йому не хочеться зими…
В самім житті моїх шукань підказка:
Цей подих світу, цей ковток краси,
Осіння ця й давно забута казка
І Вічності далекі голоси…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636557
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2016
автор: Людмила Пономаренко