Наше небо сьогодні далеко,
І на ньому чомусь ні зорі.
Пригадати всі мрії так легко,
Коли в місті вже сплять ліхтарі.
Я ловитиму бабине літо,
З нього пензлик змайструю прозорий.
А ти візьмеш фарби-самоцвіти,
І ми вдвох намалюємо зорі.
21.10.2011 р.
Наше небо сьогодні так низько,
А на ньому чомусь стільки зір.
І здається, що мрії так близько
Підкрадаються тихо. Повір,
Не потрібен вже пензлик прозорий,
Та й фарби вже не треба шукати.
Наше небо й без того все в зорях,
Їх не треба тепер малювати.
16.01.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.01.2016
автор: Люба Василик