Його фраз морозний вітер
Дмухав нестерпно у обличчя
І набір перед очима темних літер
Плив, мов зламане патиччя
Він ховав за коміром пальта
Своє самозакохане й ліниве его
Оболонка гарна, а начинка пуста
Він чужі долі розбирав, мов конструктор лего
А ти, дурненька, малювала
Сукні весільної ескізи
Його ім’я, як мед осінній смакувала
А він сміявся саркастично з-за куліси
Біль величезним й важкезним молотом
Бив по вразливих скронях
Він був щасливий вгамованим голодом
І твоїм серцем сплюндрованим в своїх долонях
Ти чергова відмітка у списку
Його віртуозних зваб
Він відвів тобі позицію низьку
Ти для нього не жінка, ти раб
Тобі вперше не хотілося весни
Бо життя твоє усе руїна
І його знущальне: «Раптом що –дзвони»
Ковтнула ехом розпачу долина
© Леся Приліпко-Руснак,09.01.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636319
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2016
автор: Леся Приліпко-Руснак