Примарне щастя… Там, за чужими дверима,
Місця не буде ніколи для нас обох.
Доля жартує з такими, як ми… З такими…
Яких, як недивно, але прощає Бог…
Де у когорті любові, й теплих пробачень
Міра своя є довіри… віри й тепла,
Де ніщо інше не набувало значень,
Окрім того, що беріг, берегли, берегла…
Там, в наших споминах, пізніх, в спогадах ранніх,
Мрії, бажання - справжні, де зміст, і суть…
… Й примарне щастя… В світлі подій останніх…
Бо за чужими дверима… обох не ждуть…
© Вікторія ІВАНИЦЬКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636240
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2016
автор: Victoria Ivanitska