8 поверх.
натиснула клямку
рішуче, мов жар збила.
спалахую:
карі очі, каре, накрохмалений комірець
білий.
я - споглядач.
мандрівний вагант.
забрела, закинули хвилі.
хвиля за хвилею
в груди ляга -
Р-вібрант, накрррохмалений комірець
білий.
я з*являтись не маю.
нічого не маю.
без квитка на камерному концерті.
говорю повільно, немов викладаю
слова
на рану
пінцетом.
чи пишуть вони Вам щось, окрім творів? чи бачать, як стриманість Вам до лиця?
чи помічають, як біла крейда пасує до комірця?
та ви мовчите. die Berliner Ma-
uer оббиває раптові крила.
/а що б я робила, коли б я мала сама
комірець
білий?/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2016
автор: Долька Полину