замерший подих у повітрі
кристали слів летять у нім
і швидко бігають ботинки
стараючись зігріти пальці ніг
каштанове, пряме волосся
червоний плащ звисає до колін
слабенький вітер у дорозі
розвіює нічний потік
як перший сніг впадає до асфальту
так і думки ширяють по землі
лиш ясні очі, що збивають з толку
ще мають світло в темноті
ти ніби заглядаєш у вітрину
вдивляєшся за склом у новий світ
ти маєш сили та не вміло
стараєшся прорватись в сітку мрій
чому питання нас заділо
чому без виграшу сюжет
чому цьому німа причина
наперекір ішла вперед
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2016
автор: Sam Holgon