Я хтів б прокинутись з тобою,
У ліжку ніжнім в кожнім дні,
Щоб промінь сонечка чудовий,
Ласкаво пестив при мені.
Я хтів б побачити ті очі,
Що сон покинули лишень,
Я в них немов, немов у морі,
Із поглядом я хочу ще…
Я хтів б прокинутись з тобою,
В обіймах сильно обгорнув,
Таку красу і ту ж невинність,
Що кожен день дарить весну.
І так в усім тебе вбачаю,
Кохаю й спогади мої,
Ти вже байдужа, й я це знаю,
Але кохаю у душі.
І так у сні ти все приходиш,
Турбуєш цим моє життя,
І в серці різко щось заколе,
Та в раз прокинуся так я.
І закипівши від такого,
Терпінням груди обгорну,
Ти не даруєш більше весну,
А зиму люту і сумну.
І холодом знеболить серце,
Адже стерпів цю люту біль,
А би не було ради кого,
Напевно я би не зумів.
Лунає потайки думками,
Й шепоче тишком щось душа,
Якщо прислухатись, благає,
Адже вона, вже не вона.
А.А. Отченко 29.11.15р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636085
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2016
автор: Андрій Анатолійович Отченко