Він прийде рано-вранці. (Буде сонце.
А може, рясно литимуть дощі.)
Постукає тихенько у віконце,
Аби у домі не збудити всіх.
Край столу сяде, стомлений до краю.
Мовчатиме. Чекатиме на чай.
Його я спершу, може, й не впізнаю
Чи не повірю заспаним очам…
Але коли почую тихе "здрастуй",
В руках себе тримать не стане сил.
Я відповім: "Який же ти прекрасний
І дуже… тихий – довгожданий…Мир…"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636073
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2016
автор: ptaha