Стежкою вузенькою
Між городів йду.
Відчуваю серцем я
Справжнюю біду...
Хочу повернутися
Та не можу, - щось
Не дає спинитися,
Тягне й манить хтось.
Йду, немов без ніг, - лечу -
Ось яке чуття.
Ніби тягне щось мене
Прямо в забуття...
Відкриваю очі я:
Книга, стіл, вікно...
Ох, і зачиталася...
Спать пора давно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635994
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2016
автор: Оксана Птахіна