Тепер, коли з таємниць позривано ґрати,
Твої запізнілі правди - цвинтарні квіти:
Можливо, усе, що зосталось, на них потратив,
Та той, кому їх підносиш, не годен радіти....
Тепер, коли ти стоїш сповитий у біле
І чаїш полону, наче різдва дитина,
Образи давно віджевріли, спопеліли,
І знято за строком давності всі провини.
Тепер, коли ти жадаєш собі покути -
Закінчились індульгенції в твого бога,
Крути досхочу клепсидру - не повернути
минулого, не зростити на нім нового...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2016
автор: Kalisto