В зимі ночі довгі, сині.
По садках і по долині
Місяць гонить довгі тіні,
Як старатель одурілий.
Бо до ранку мав зібрати
Срібні зорі й діаманти,
Їх загубила заметіль,
Бо спіткнувся білий кінь.
Із дзвіночків у намети
Впали ноти кришталеві.
До весни вам не дзвеніти,
Лиш рипіти та скрипіти.
А дерева сплять мугика.
Їм напевно диво сниться,
Як весною білим цвітом
Покривають свої віти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635873
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.01.2016
автор: олена гай