І всі ці проблеми до біса. досить одне збагнути -
без ньо́го повіки в.януть, наче зимою квіти.
І, знаєш, я розумію - нам ліпше усе забути
і з першим весняним днем, чим швидше переболіти.
Валити звідси. негайно. невпинна життєва зебра,
в якій найкраща муза - самотність і кухоль кави,
розріджує мої сили, щосили ламаючи ребра,
з яких, як мені здавалось, крила повиростали.
А зараз нігті ламаю, в кулак стискаючи руки,
воно ж бо все зараз... ну, краще бувало, словом.
От би світитись щастям й долати життєві маршрути,
а не свічкою тліти, в передвечір Різдва Святого.
Я просто волію тиші. тиша. темна кімната,
і смак пахучої м'яти, що овіває спокоєм...
~
І вже напровесні очі не хочуть його шукати.
І вже не вмиваються тихо вранішньою сльозою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2016
автор: Весна Туманова