І душа тепер, як Флоренція.
Як величність її собору.
Мармурово-легка есенція,
Вічний спогад кохання того.
Розквітають на небі іриси.
Сплять тендітні і теплі зорі.
І лиш варто було повірити,
І втонути в твоїх долонях.
І сягає душа вершини.
Ти шляхетної крові, милий.
І цілунки твої – перлини…
І кохання у нас стокриле.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635780
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.01.2016
автор: Анна Ольтенберг