Велика осяйна зоря -
Провісниця чогось нового.
Неосяжне життя,
А як же моя доля?!
Невидима душа
Віщує горе...
Таких, як я, таких, як ти
Так мало на Святій Землі.
Такі усі жорстокі, підлі й грішні
І ми з тобою колись були такими,
Але те було колись -
Забулося й пропало,
А тепер нові зорі в небі засіяли.
Ми так чекали чогось нового,
Натомість не отримали нічого.
Ми так прагнули отримати своє,
А натомість отримали
Шматочок неба і частинку землі.
От і все!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635725
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.01.2016
автор: Окса555