[i]Ми розбиваємо чоло,
та не об зорі, а об сходи.
В.Стус[/i]
І пестить душу мед
самообману,
лікує гордість, честолюбство
зранене,
солодким маревом –
поміж щаблями,
які долаємо
один за одним,
а спраглим поглядом –
вже там, між зорями,
й не помічаємо,
що далі – сходинка…
з солодкого туману.
...Ми розбиваємо чоло,
та не об зорі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635716
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2016
автор: Близнюк Алла