Колише вітер квітку в полі,
Таку самотню і струнку,
А моє серце мучать болі,
Хто ж залишив тебе одну?
Ще вчора вас було багато:
Твій наречений і сестра,
Росли тут поряд мама й тато,
Сьогодні ж ти чомусь одна.
Тепер не тягнешся до неба,
Ховаєшся посеред трав,
Щоб той, кому тебе не треба,
Намарно квітку не зірвав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635715
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2016
автор: Плюта Вікторія