Тривожить скроні сивина –
Доріг-бо пройдено немало.
Та й зовсім це не дивина,
Що ненароком задрімала.
Лягло на шию пасмо кіс,
Легенько смикаються губи,
На лобі – зморщечка навскіс
В подушці слід свій чемно губить.
Тремтливих вій її очей
Торкнутись хочеться губами,
Хай сором душу не пече,
Що не зробила щось для мами.
Дивлюсь на сонний цей портрет
І відвести очей не можу.
Нехай це буде мій секрет:
Люблю твою клітинку кожну.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635689
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.01.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)