Ми сміємося зараз з тих,
Якими були ще учора.
Два видихи на вдих
І замість вдячності докора.
Заміняємо "я" на "ми"
Й не помічаєм очевидне.
Ховаємо від всіх думки
Й не визнаємо, що нам рідне.
Говорим про відвертість,
Мовляв: "Її нема".
Та не визнаєм й під страхом смерті
До чого ж тянеться душа.
Приросли до шкаралупи,
Яка нас вже не захищає.
І найсильніша не поможе лупа
Кому всередині вмирає..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635676
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2016
автор: Кіт