Пролягла дорога бита-перебита,
Де вода, як зорі, у слідах копит,
Видима дорога вже життям прожита,
Лиш під горизонтом пропадає слід.
Непроста дорога в’ється наче змійка,
Спориші обабіч і густий бур’ян,
Хоч дорога довга, та життя – копійка,
Хтось жебрак по долі, інший – справжній пан.
Проте всіх дорога, йде до горизонту,
Що там буде далі, знає тільки Бог,
По житті потрібно шлях пройти без понту,
До воріт покласти свій життєвий борг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635667
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.01.2016
автор: Віталій Назарук