Втомився в ріднім я краю,
Тужу за гречкою у полі.
Покину хижу я свою
Назустріч волоцюги долі.
Крізь білі кудрі дня піду
Шукати вбогу халупину.
І за халяву сталь тверду
Нагострить друг у цю годину.
Весна і сонце вогняне
Сповинуть жовтую дорогу.
З порогу прожене мене
Вона, біль й радість серця мого.
Я повернусь у дім батьків,
Чужою радістю утішусь,
І під вікном між будяків
Зеленим вечором повішусь.
І ніжно вітер промайне
Між верб, що голови схиляють.
І необмитого мене
Під псячий гавкіт поховають.
А місяць все пливе, пливе,
В озера весла упускає...
Русь буде жити, як живе,
Край тину спів, що серце крає.
[url="http://feb-web.ru/feb/esenin/texts/es1/es1-139-.htm"][b]Текст оригіналу[/b][/url]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635581
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 13.01.2016
автор: Роман Селіверстов