Дивлюсь в вікно…
Ще спить природа,
І лід на річці не розстав.
Берези вітами гойдають,
Немов до себе викликають.
Сніжок розтанути не встиг.
На цьому мій пейзаж застиг…
Як хочеться тепла і сонця,
І щебетання пташечок.
Щоб ніжний сонячний промінчик,
Умить всю кригу розтопив,
І в наші з вами сонні душі
Він радість й щастя поселив.
Найбільш люблю зелений колір.
Це колір спокою й добра.
Трава зелена і листочки
Мені наснились в темні ночки.
Прийди скоріш, сестра весна!
І розбуди оцю картину,
Щоб дивлячись в своє вікно,
Ти посміхався, мов дитина!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635502
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.01.2016
автор: Оленка Українка