drunken boat - передчуття

я  скоро  все  забуду.  
атож  -  назавжди  втрачу.

листи  спалю,  вітрила  зміню  на  залізниці.
та  поки  я  молюся  
-морям-
усі  ще  бачать
прощальні  18  в  розширених  зіницях.

студена  і  безжальна  змиває  геть  чорнила,
а  в  літери  на  шкірі  в'їдається  солона.
я,  як  і  ти,  пишу  -  мені  б  не  відчинили
і  образ  мій  -  що  краще!  -  не  вклали  б  до  ікони.

у  нас  єдина  доля.  у  нас  -  близнята-душі.
я  теж  піду  за  борт  
/в  останню  мить  покину/.
я  ту  ж  давала  клятву  -  її  ніщо  не  зрушить.
хоча  в  легкі  16  всі  клятви  є  крихкими.

я  сліпо  йтиму  світом  за  серцем  (теж  незрячим),
згрібатиму  піски  й  шукатиму  лілеї.
і  спрагою  укрита,  немов  рядном  гарячим,
між  сонць  і  сателітів  вбачатиму  одне  я:

як  зорі  б'ються  в  хвилі  -  янтарні  і  порожні.
я  кидаюсь  за  ними  на  свято  коронацій  -
та  хвилі  в'язнуть,  тверднуть.  ще  час  є,  ще  не  можна...

мій  п'яний  корабель  затоне  в  19.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635492
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.01.2016
автор: Долька Полину