Кімната спить, загорнута у ковдру,
Під монорим поезії дощу.
В тумані тане недосяжний обрій,
Згасивши сонця стомлену свічу.
Крадуться мрій коти на задніх лапах,
Муркочуть, відчуваючи тепло.
А дощ стучить по римах, весь у краплях,
Нотує вірші запітніле скло.
І байдуже, що, промочивши ноги,
Дощить поет годину під вікном –
Кімната спить. Їй не шкода нітрохи
Поезій, не написаних пером…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635282
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2016
автор: ptaha