Ненароджений син і донька не обійме за шию
І думок так багато в хлопчачій снує голові.
Непотрібна війна зруйнувала щасливу їх мрію,
Потопила надії і плани в запеклій крові...
Там навпроти ліси і пожовкле незорене поле,
Десь ховається снайпер і цілиться в хлопців отих.
Україно моя! Твій народ переймається болем,
Лине сум і печаль в берегах росянистих твоїх.
Менший брат і сестра, так чекають хорошої звістки,
Як почують дзвінок. кожен слухавку рве вперебій.
І батьки все сумують, готові до тебе йти пішки,
Обірвався дзвінок... вибачайте... бо знову у бій...
Скільки буде ще днів і ночей ще недоспаних буде,
Скільки сліз матері у хустинку проллють ще не раз...
Україна одна і живуть в ній сміливії люди,
Будуть насмерть стояти й ніхто не порушить наказ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635212
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2016
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)