Заграй но скрипко,струни розімни
Та так заграй щоб серце розривало
Печаль і смуток,з нього прожени
Бо болі серце вже ітак зазнало
Коли ти граєш,Світлом обіймаєш
Акордами ти зігріваєш всіх
Та свою справу ти прекрасно знаєш
Але скрипач,він грати вже не міг
Бо ти для нього,стала вірним другом
Бо ти завжди підтримуєш його
В житті ж бо кожен йде за своїм плугом
Він би любив та покажи кого?
Твоя мелодія так легко і надійно
Звучить,І кличе, манить Зігріває
І хочу чути я тебе так сильно
Та безнадія серденько стискає
Я знаю що та скрипка не затихне
І не урвуться струни золоті
Той спів в душі не раз ще ОХНЕ
Й не раз захоче слухати її
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2016
автор: Світлоокий