Щось час чим раз-тим довше йде
Щось день пригодами багатий
А за вікном лиш сніг лапатий
Додолу наче лист паде...
Чомусь мені в душі так зле
І дивлячись перед собою
Тебе я бачу,,,,лиш з тобою
Мені приємне буде все
Чийсь подих,,чую наче свій
І доторкнутись ніжно хочу
До тої що мій слух лоскоче
Я йшов би,,, серце каже-стій...
Збагнуть не можу я одне
Що правил в світі є чимало
Та кожне скільки поламало
І кожне,,,добре чи страшне...
Та все ж живем бо треба жити
Іти вперед і не тужити
А тих що тужать,,,,звеселяйте
І тих що впали... підіймате
Не вчили вас,,, ви научайте
І дух збагачуйте,,,витайте
Немає місця для печалі
Ось так живіть усі й надалі...
©Йосип Лозяк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635032
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.01.2016
автор: Світлоокий