Під сяйвом місяця вона танцювала
В міжліссі без зайвих облич.
Відкрилося те, чого досі не знала,
Зорі підказуюють: ти їх возвелич.
Волосся колір міняло,
А очі свою суть.
Таємне братство її прийняло.
Наступного разу собі заберуть.
Побуває там де раніше
Й не снилося їй вільно пливти.
Не повернеться назад сюди більше,
Не хоче.. Ти її відпусти.
Бійся на неї дивитись
Поки ще навпроти сидить.
Погляд її здатен убити
І голос уже не тремтить.
Раніше її б спалили
Звинувативши в чарах лихих,
Або ж камінням забили
На площі між вулиць сліпих.
Та чари всього лиш відмовка,
Привід прогнати геть.
Спосіб пояснити змову.
Засіб виправдати смерть.
Щось всередині злетіти рвалось,
Поки собою світ малюючи,
Вона до себе сміялась
Між дерев танцюючи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634978
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2016
автор: Кіт