Палітра-сонце у руці.
Мольберт. Напнуте полотно.
Я у небеснім задзеркаллі:
Заворожена, маленка Анело'.
І за мазком мазок лягає поле,
на білий холст, досвітнє небо,
аж хочеться, відпустить себе на волю,
одним кульбітом, поки всі сплять,
землю на небо помінять.
І по дюнах золотих чи лілово-синіх хвилях
зробить ранковий променад.
Завмер митець у дивній насолоді.
Пензлем теплим по-між хмар
просвіт магічний написав:
бліду усмішку, зачаровану Джоконди.
В один куточок посміхалася мені,
а вітер роздавав її цілунки,
вологих губ, винно- п'янкі.
За хмарами уже світало...
і мав би буть похмурим день,
та на душі так добре стало
коли я диво кольорове споглядала,
як в грудні, тепла ще зима
світанок щирий малювала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634910
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.01.2016
автор: олена гай