Ночі папороть цвіте,
І від того сліпнуть вікна.
Навмання душа бреде –
Їй би хоч промінчик світла.
Сипле тишу сонний сніг,
Вже затихли вулиць кроки.
Йде душа, не чує ніг, -
І замети - наче ро́ки.
Папороть змахне крилом –
І прозріє ранком тиша.
Сад небачений за склом
Мандрівна душа залишить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634826
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2016
автор: ptaha