В осяйнім намисті льодо́вих кришталів
Ошатну красуню на свято звели.
Краса кришталева струмує печаллю —
Чи велич її збереже часу плин?
Юрба зазирає, роззявивши рота
І сліпне від сяйва льодової феї.
Аж раптом хтось з натовпу вигукне проти —
Так кидали з люттю каміння в Орфея.
То що ж є мірилом шедеврів мистецтва?
Чи час справедливим є вироком суду?
А може щемливий дотик до серця
Міцніше таврує за почесті люду?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634820
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2016
автор: Esperanzzza