Земля Донбасу зрану голосила:
І біль її вже майже доконав –
Травмують душу їй два рідних сини…
Смертельні рани ці, бо йде війна.
Рови копають з півдня і навпроти
І до зими втепляють бліндажі..
Чому такий між ними виник cпротив?
Чому її синочки вже чужі?
Як пояснити матері-землиці,
На мові на якій їй дать одвіт,
Що у одних розширились зіниці,
Коли усюди бачать «руський світ»?
А інші інше мають сповідання,
І Україна є для них одна.
Лежить земля в сльозах із сподіванням,
Що прийде час – вона їх поєдна!..
22.10.2015.
Ганна Верес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634745
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.01.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)