Сперечання, постійні сперечання з самим собою… Дехто
називає це – сперечанням з внутрішнім голосом, я ж називаю –
з душею. Так-так, саме душа і є тим внутрішнім голосом, що
стримує, докоряє, підштовхує, дякує…Вона прилетіла з Небес
від Духа Святого, від Всевишнього.
Вчені навіть робили спроби визначити вагу душі в момент смерті
людини, коли вона покидає тіло. Виявляється, всього кілька грамів,
а яка велич! Душа – могутній транслятор Всесвіту. Коли людина
відчуває докори душі або внутрішнього голосу, значить в її житті
справді є проблеми. Тому потрібно дотримуватись законів Всесвіту,
що дасть можливість вдосконалюватися, розвивати душу. Потім,
більш зрілою, вона зможе влитися в Світовий Океан Духовності і Розуму.
Нинішнє суспільство, на превеликий жаль, проживає доволі
примітивний свій період. Недостатньо розвивається інтелект.
Мозок більшості задіяний до чотирьох відсотків, проте, іноді здається,
що багато-хто взагалі обходиться без нього…
Але ж людину Господь створив за своїм образом і подобою! Тобто,
наділив: душею, духовністю, словом, думкою, вмінням бачити…
Ми можемо робити дива, творити, наповнюючи світ любов’ю і добром.
Натомість, ми тільки руйнуємо…Руйнуємо все, що під руками і ногами,
руйнуємо все, по чому ходимо і що їмо. Простіше кажучи:
« рубаємо гілку, на якій сидимо»…
Змістом життя стали лише гроші, придумані певними силами.
Дивлячись на таке безглуздя, душа пискляво подає свій голос, якого
часто ніхто не хоче навіть дослухатись. Напевно вам знайомий вислів
«товстошкіра» – саме це і є нашаруванням примітивізму, духовної
незрілості і глухоти, що забивають душу. Це властиво як багатим, так
і бідним. А душам, скажу я вам, потрібно розвиватися, бо всі вони різні
і вага в них – різна. Є більш величні, що виступають провідниками
для інших, а є незрілі – тож, допомога потрібна їм. І важко
надіятися на добрий розвиток, якщо ховають нещасну під товщею
сатанинських зваб.
Впевнена, що всім дано прийти до Господа-Творця, просто
у кожного свій шлях, на жаль, не завжди вдалий…
Душі доводиться намотувати кола Всесвіту, щоб
вдосконалитися, бо Всесвіт живе за законами Великої Любові,
Великого Розуму і Досконалості, тому й не приймає примітивізму,
лінощів, невдячності, ненависті, самознищення.
Всесвіт існує в гармонії та постійному творенні, розвитку.
Люди ж на Землі допоки тільки руйнують все: моря, озера, ріки, поля,
ліси, гори. Засмічують довкілля, продукуючи непотрібні матеріали.
Гублять природу, а значить і самих себе, бо людина – частка її.
Живий світ знищується негативом і жорстокістю. Вбивати собі
подібних – стало нормою життя.
Хіба може прийняти все це Творець, коли створений Ним Світ
розвивається за законами Великої Любові?..
На Землі є всі можливості, щоб жити багато, красиво, в любові.
Потрібно спочатку дослухатись себе, своєї душі. Почути, побачити
і полюбити ближнього і нужденного. Допомогти найбіднішому,
з’єднавшись з Господом в Його Великій Любові. Лише жити
і любити! Любити Всевишнього і все створене Ним!
Міцніє і зростає душа, сповнена любові. Вона полетить туди, де
Духовна Велич, Любов, Вселенський Розум. Вона –частка Вічності!
Ось такий він – наш внутрішній голос, наша душа, народжена
Святим Духом, душа, як частка Вічної Матерії Всесвіту!
(10 серпня 2015)
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2016
автор: палома