Із своїх думок творився світ.
Через критику людську він руйнувався.
Мов планети зірвані з орбіт,
Так від мрій хтось відрікався.
Про любов ніколи тут не йшлося,
Їй немає місця в голові.
Нам черствими стати довелося,
Щоб спокійно жити на землі.
Ми-сучасні діти України .
Що ж чекає наше покоління?
Бачимо тепер руїни.
Та міцне іще корі́ння.
Завтра буде вже за нами.
Перший крок завжди тяжкий.
Час тепер прийти до тями.
Втамувати біль їдкий.
Серцем стали безсердечні.
Із байдужжям у душі.
Почуття вже недоречні.
Не троянди – спориші.
Який спадок ми залишим?
Обезкровлену країну?
Пульс її стає частішим.
Ми-ковток гемоглобіну.
HH
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634647
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.01.2016
автор: Helen Helsing