Час вже травити власних тарганів,
Та лад навести в хаті, в решті решт,
І не чекати світової повені,
Коли сусідський паразит помре.
А власні ж таргани і в голові,
Як кістяки у засмерділих шафах.
Потроху нарізаємо Наф-нафа,
Щоб, може, і на той забрати світ.
Давно на себе зглянутись доречно,
Чи не с тієї ти, бува, юрби?
Невже не виживеш без тої «гречки»?
То ж, сам своїх полеглих не ганьби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634612
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.01.2016
автор: kanan