Мовчать мої очі і губи мовчать,
Лиш треба багато сказати.
Тремтять мої руки, безсилі тремтять,
Та більш я не стану благати.
Живи так, як хочеш. Забудь та живи,
Роби, як тобі заманеться.
І за течією, як схочеш - пливи,
А ні - йди за покликом серця.
І навіть якщо ти згадаєш мене,
То навіть не смій сумувати.
Це мариво. Ти не зважай, то мине,
Нічого не треба казати.
Кричать мої губи, щосили кричать,
Та більш я нічого не хочу.
І руки безсилі уже не тремтять,
От тільки сумні стали очі...
http://vk.com/eriareeve_poems?w=wall-79811519_164
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2016
автор: Визир Валерия