війна кішок і собак (казка)

08.01.2016

казка  із  2008-2010  року  ,здається  
Блокнот  ,де  вказаний  2008  і  2010  рік

епіграф  
кожна  війна  є  громадянською  ,бо  всі  люди-брати.
((с)  не  пам"ятаю,генерал)
із  гри  ,,Кол  оф  Д"юті  ,,


 війна  кішок  і  собак

Колись  собаки  були  людьми.
       Колись  у  минулому  житті    я  був  чарівником.Я  пішов  гуляти  з  своєю  собакою
на  поляну,де  стояв  кльон.
           Під  кленом  був  пес,який  нерадісно  дивився  ,ховаючись  від  спеки.Від  нього  віяло  смертю.
Так  я  відчував  ейдетично.Чи  може  від  нього  погане  тхнуло,чи  мені  так  здалося.
       -Ви  помираєте  ?-спитав  його  я.
Він  відповів:
-Смерть  не  кінець  ,синку,її  не  треба  боятися,боятися  треба  життя,бо  життя  приносить  смерть.
Але  боятися  в  міру  ,шоб  не  бути  боягузом.А  не  бояться  смерті  лише  дурні.
   Колись  -то  ми  були  на  краю  безодні  так  як  і  ви  були  цивілізацією.Наш  розум  випереджував  наші  серця.Ми  створювали  машини  .
Нам  поклонялись  ви  ,люди  ,почитаючи  в  нас  Богів.
           Ми  жили  паралельно  з  цивілізацією  кішок.Ми  зараз  лижемо  себе.Тоді  ми  не  лизали  свою  шерсть,вважаючи  це  постидним.(ганебним)
           Але  тут  розгорілася  війна    між  кішками  і  собаками.Наша  природа  ,людська  природа  ,як  і  ваша  взяла  верх;ми  захотіли  вбити  одне  одного.
Як  іскра  не  звідки  взялась  з  далеких  часів  неприязнь  кішок  і  собак.
           Полум"я  розгорілось  все  більше  і  більше  ,тому  ми  так  і  боїмося  вогню.Ми  пам"ятаємо  лише  частинки  того,що  трапилось  раніше.
     Але  виходу  було  як  бачиш  два  -або  ми  подряпаємо  одне  одного  на  смерть  або  виживемо.
             Я  жив  у  тому  світі  ,де  ми  вижили.
 Ми  вирішили  забути  й    все  почати  спочатку,щоби  дух,душа  ,серце  і  розум  йшли  в  ногу  і  одночасно.Ми  вирішили  забути  всі  слова.І  залишились  лише  слова  мяу  та  гав.
       Я  сам  здивувався  як  усі  єдиногласно(одноголосно)  вирішили  почати  все  спочатку.Але  неприязнь  ,іскра    ,що  породила  війну    між  кішками  і  собаками  залишилась,вона  як  хвіст  плентається  за  нами  .І  ми  нічого  не  можемо  змінити.-тому  що  цей  хвіст  -це  є  наш  хвіст.

                   Так  це  було  дійсно.Бачив  я  собаку  і  відчув  смердючий  запах  смерті  від  нього.Але  то  інше  я  вигадав.А  чи  може  не  вигадав?Може  він  мені  розповів  ,але  не  словами?Розказав  цю  казку  одному  хлопцю  ,що  проходив  мимо  ,але  він  сказав  ,що  я  все  це  вигадав.  
           Те  ,що  люди  почитають  тварин  за  богів  і  зараз  таке  є.І  дійсно  зле  ,коли  церква  перестала  змальовувати  святих  як  тварин.Краще  би  були  святі  тварини  і  до  тварин  по-людськи  ставились,аніж  таке  погане  ставлення  до  тварин.
                 Також  це  є  якимсь  фанфіком  до  ,,Зоряного  крейсера  галактики,,Там  споживався  вислів  в  останній  серії  20  ,5  го  сезону:
           ,,Наші  розуми  розвивались  так  швидко,що  ми  перестали  розвивати  серця.То  ж  давайте  ми  будемо  розвивати  серце.,,
             Тута  я  пропоную  розвивати  все  одночасно,та  чи  вийде...

           Хто  розказав  казку  -тому  гривеника  дайте,а  хто  слухав  -тому  ковдру  з  пуху.  


2010  рік























адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634311
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 08.01.2016
автор: dominic