Колись настане той день,
Коли я зрозумію істину буття,
Та то вже буде не таке життя,
І не такими будуть люди,
І не тими будемо ми.
Колись я зрозумію,
Що прожила два життя.
Два життя, як ті дві долі.
Одна - вільна пташка -
Весела, свіжа, осяйна,
А друга - тьмяна й непривітна,
Така собі облуда і пітьма.
Зранку, прокинувшись,
Я прагну жити, осягати,
І летіти знову й знов,
А ввечері я тихо-тихо плачу
І прошу:
Забери мене кудись,
Знайди мені нових розмов,
Дай заснути, марити
І жити тільки сном,
Лиш більше сюди не повертатись,
І не боліти ранами життя.
Я так вірю в неземне буття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634282
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.01.2016
автор: Окса555