Прийшла пора, Спасителю, зійти
Тобі з небес на цю лукаву Землю,
Бо фарисеїв знову, хоч гати
Донесхочу глибоководні греблі.
З’явись між нас без знаків і предтеч,
Прискор годину помсти і розплати,
Бо знову Каїн взяв у руки меч,
Й стоїть, як тать, за спиною у брата.
Прийди в юдоль печальну, в світ людей,
Він вже хреста Голгофського не гідний,
І подивись на Юдиних дітей,
Що кров святих вимінюють на срібло.
Згаси вогонь спаплюжених зірок!!!
Не рятувати час прийшов – карати,
І втретє – НІ – Апостол і Пророк
Зі слів твоїх вже не напишуть правди.
Зітри все в порох! Наскрізь в Землю цю
Врослось гріха нев’януче коріння,
І сатани титановий ланцюг
Скував свідомість кожного створіння.
Зійди, Христе, в палаючім огні,
Хай трубний глас архангельський лунає,
І перед тим, хто душу сатані
Віддав – закрий блакитне Царство Раю.
Замкни небес чертоги осяйні!
Не можна вбивцям, юдам й фарисеям
Сквернити храм обителі Твоєї!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634190
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.01.2016
автор: ацеа